Володимир Великий

 

Володимир з варягами повернувся до Новгорода і наказав посадникам свого брата передати йому, що він іде на нього війною. Але перед тим послав до полоцького князя Рогволода своїх сватів, бажаючи взяти в жони його доньку Рогніду. Горда княжна відмовила, мотивуючи, що не бажає йти за “робичича” (враховуючи соціальний стан його матері та його неофіційне народження від законної дружини давньоруського зверхника). Тоді Володимир взяв Полоцьк, вбив родичів Рогніди й рушив на Київ. Ярополк не витримав тиску й втік до міста Родня в гирлі   р. Рось. Після зради свого воєводи Блуда Ярополк був піднятий на мечі двома варягами з Володимирового оточення. Тож “Нача княжити Володимеръ в Киеве единъ”. Син Святослава та ключниці Ольги на ім’я Малуша, яка була донькою древлянського князя Мала, переміг своїх братів і сів на батьківському Великокняжому престолі. При цьому він залишив при собі тільки довірених соратників по завоюванню верховної влади в країні (значну частину варязького контингенту відправив до візантійського імператора, попередивши його перед тим про буйний норов та неурівноваженість цих професійних вояків, яких не слід тримати в одному місці разом). Розвернув енергійну діяльність, спрямовану на зміцнення країни і поводив себе як визначний державний діяч на протязі всього свого правління, аж до смерті у 1015 р. За його  князювання Русь утвердилася як одна з набільш розвинутих  країн тогочасної Європи.

Дипломатичні стосунки за часів Володимира (вони тривали й за його нащадків на київському столі) закріплювалися династичними шлюбами. Тільки від семи офіційних дружин вели

кий князь мав більше десятка синів, які, підростаючи, допомагали батькові в управлінні державою.

Сприяли міждержавним зв'язкам і обидва шлюби князя після прийняття ним християнської віри як офіційної державної релігії.

 

Інформацію взято з сайту http://litopys.com.ua